— Ви хто такий? — запитав старшина мiлiцiї у голови, що лежала на столi.
— Iнопланетянин, — ввiчливо вiдповiла голова. — Як Ви, може, чули чи бачили по так званому телебаченню, я прибув на Землю мiсяць тому з Сузiр’я Гончих Псiв. З офiцiйним дружнiм вiзитом.
— Не чув. Документи є?
— Вони залишилися в костюмi, — вибачливим тоном вiдповiла голова. — Його ще не доставили.
До кiмнати бочком увiйшла огрядна чергова по станцiї i, боязко поглядаючи на живу голову, простягла старшинi лiву середню кiнцiвку Iнопланетянiна. Тої ж митi голова розвернулася, злетiла i попливла до чергової. Бiдолашна жiнка зойкнула i сповзла на пiдлогу.
— Громадянине Iнопланетянiн, негайно припинiть хулiганити, — грiзно мовив старшина. — Лягайте на мiсце. Ви й без того накоїли…
— Я тiльки хотiв подивитися, яку частину мого тiла принесли. Раптом там документи? Ви ж просили, — голова знов лягла на стiл i скрушно пересмикнула вусиками. — Що ж стосується так званого хулiганства, то я нiчого такого не робив.
— Як се не робив?! — розсердився старшина. Вiн вийшов з-за столу i спробував привести до тями чергову. — Як не робив? При пiдходi поїзда до платформи Ви роздiлили своє тiло на чотирнадцять частин, а потiм кожною окремою частиною проникли у вагони. Люди на ходу рвали стоп-крани i стрибали в тунель! I це — не робив?!
Iнопланетянин здивовано присвиснув у три вуха i раптом почав виголошувати голосом чергової по станцiї: «Громадяни пасажири! В очiкуваннi поїзда рiвномiрно розмiщуйтесь по платформi! Прискорте висадку та посадку, проходьте на всi вiльнi дверi!»
I додав:
— От я i розмiстився рiвномiрно по всiй довжинi платформи i пройшов на всi вiльнi дверi.
Тут чоловiк занiс до кiмнати тулуб з костюмом i документами. Чергова, яка щойно отямилася, знов застогнала та зомлiла…
(Уперше опубліковано під назвою "Проходьте на всі двері!" у газеті "Молода гвардiя" 14 квiтня 1989 р., с.4.)
Колись давно, коли ще не було тінгу херсирів у Фіскабю, Варурхейм був королівством, і як кожне королівство, мав власного короля, з династії Йомсквінгів, яка змінила собою напівміфічну династію Варунгів.
Столиця за тих час...
Старі потріскані цеглини на самому відшибі Лейцбургу виростали із багнюки у стіну двоповерхового будинку, увиту висохлим плющем. У вікні зморено мерехтіло світло, ледве не задихаючись у темряві власного чаду. За хрестом шибки пропливала тінь, тримаючи у р...
Тимур Литовченко – яскравий і самобутній представник нової хвилі сучасної української фантастики. Він – один із тих, кого без жодних іронічних посмішок чи відведення очей убік можна називати справжнім УКРАЇНСЬКИМ фантастом, яких не дуже хочуть публікувати...
Шановна пані Богуславська!
Шановний пане Островський!
Із великим запізненням – каюсь! – прочитав Ваші статті «Тріада молодогвардійців» та «Фантастичне як місточок між жанрами» у ч. 1/2003...
